Poems

Версія 1

Якби ви знали, що то за тривога,
Коли зі сцени ще не бачу вас.
І, мов жива, хитається підлога.
Холонуть пальці, наче в перший раз.
І, як колись в самотньому дитинстві,
Шукаю я, хто б руку дав мені,
Аби не залишитись наодинці
З тим, що сховалось в темній глибині.
Та вкотре вже я сам себе долаю.
І де поділась та глуха стіна?
Лиш крок - і вже я бачу вас і знаю:
Ми разом знов, і пісня в нас - одна.

І хай мене засвітлюють суфіти,
Я їх скляну завісу розіб'ю.
Я вас люблю. Я так люблю любити…
Ви чуєте - я вас усіх люблю.

Почувши вперше голосу Софії
В степу азійськім - нічиє хлоп'я,
- Звучатиме, чи ні? - питав я в мрії, -
Тією мовою моє ім'я?
Не ватажком в ординському поході,
І не з мечем, а з піснею здалля
Шляхом Батия я прийшов зі Сходу,
Аби моєю стала ця земля.
І я пройшов і Таврію, й Карпати,
Вслухався в гомін сивого Дніпра.
І як мені хотілося співати.
І ось я тут. І вже моя пора.

Все буде знов - і радість, і вагання.
І знову я долатиму той страх.
То вишня воля і моє бажання.
Хай станеться усе. Хай буде так.
Хай станеться - всі насолоди й муки
Я віддаю за ту чудову мить,
Коли, з'єднавши наші душі й руки,
Ми поринаємо в казковий світ
Чарівне царство радощі й любові,
І музики, і світла з висоти…
Ми з вами знов. Ми однієї крові.
Краяни! Я від вас не хочу йти.

Версія 2

Якби ви знали, що то за тривога,
Коли зі сцени ще не бачу вас.
І, мов жива, хитається підлога.
Холонуть пальці, наче в перший раз.
Та вкотре вже я сам себе долаю.
І де поділась та глуха стіна?
Лиш крок - і вже я бачу вас і знаю:
Ми разом знов, і пісня в нас - одна.

Почувши вперше голосу Софії
В степу азійськім - нічиє хлоп'я,
- Звучатиме, чи ні? - питав я в мрії, -
Тією мовою моє ім'я?
І я пройшов і Таврію, й Карпати,
Вслухався в гомін сивого Дніпра.
І як мені хотілося співати.
І ось я тут. І вже моя пора.

Ми разом знов - всі насолоди й муки
Я віддаю за ту чудову мить,
Коли, з'єднавши наші душі й руки,
Ми поринаємо в казковий світ
Чарівне царство радощі й любові,
І музики, і світла з висоти…
Ми з вами знов. Ми однієї крові.
Краяни! Я від вас не хочу йти.

Версія 3

Якби могли ви тільки знати, що то за тривога,
Коли між світлом та імлою ще не бачу вас.
І, мов жива, хитається, здригається підлога.
Холонуть пальці, наче в перший раз.
Та вкотре вже я сам себе долаю.
І де поділася, де зникла та глуха стіна?
Лиш крок, єдиний крок - і вже я бачу вас і знаю:
Ми разом знов, і пісня в нас - одна.

Почувши вперше голосу тендітної Софії
В степу азійськім - нічиє розгублене хлоп'я,
- Звучатиме, чи ні? - питав, благав примхливу мрію, -
Тією мовою моє ім'я?
І я прийшов у Таврію, і я пройшов Карпати,
Вслухався в гомін сивого, дрімотного Дніпра.
І як мені хотілося любити і співати.
І ось я тут. І вже моя пора.

Ми разом знов, все буде знов - всі насолоди й муки
Ми віддамо за ту чудову неповторну мить,
Коли, повз простір поєднавши наші душі й руки,
Ми поринаємо в казковий світ
Чарівне царство, дивне царство радощі й любові,
Де кольори, де музика, і світло з висоти…
Ми з вами знов. Ми разом знов. Ми однієї крові.
Краяни! Я від вас не хочу йти.

1999