И вот опять рождественские елки
Оделись в серпантинный свой убор.
Опавшие зленые иголки
Душистой хвоей выстлали ковер.
И год минувший тянется к закату.
Он мне дарил любовь и нелюбовь.
Открытие дроузей. Друзей утрату.
Когда-то с ними свидимся мы вновь?
Но знаю я, что тьма растает скоро,
И путеводный дух сойдет ко мне.
И колокол Успенского собора
Двенадцать раз ударит в вышине.
И в новой ипостаси мир родится.
И я уйду, сомнения забыв,
Туда, где за стеклом свеча искрится,
Туманным бликом путь мне осветив.
Там ждут меня друзья, тепло, пирушка.
Там музыка. Там звуки не молчат.
На елочных ветвях висят игрушки.
И сказки новогодние звучат.
1980
Зима. І знову різдвяні ялинки
У серпанковий стрій перевдяглись.
Опалі голки, мов дощу краплинки,
Духмяно по підлозі розтеклись.
І рік минулий тягне до заходу.
Він дарував любов і нелюбов.
З товаришами згоду і незгоду.
Чи я колись побачусь з ними знов?
Та знаю я, імла розтане скоро,
Й дух-проводир з небес зійде мені.
І мідний дзвін Успенського собору
Дванадцяту відбиє в вишині.
Й новою іпостассю світ зродиться.
І я піду. Піду щоб все забуть.
Туди, де свічка за вікном іскриста
Смугастим блиском висвітила путь.
Там мої друзі. Там мене чекають.
Там музика. Там звуки не мовчать.
Там на ялинках іграшки гойдають.
Там новорічнії казки звучать.
1998
